Коли Нікобару було всього шість років, він проковтнув цукерку з коробочки в кімнаті мага і алхіміка Самсура. Однак сам маг не мав жодного відношення до цієї цукерки. Його лише попросили відкрити коробочку, оскільки ніхто з простих людей і навіть сам граф, власник навколишніх земель та друг алхіміка, не змогли цього зробити. Хлопчик, як ні в чому не бувало, коробочку відкрив, цукерку з'їв (дуже смачна була) і знепритомнів, а коли прийшов до тями батьки і друзі його не впізнали. Він став млявим, малорухливим та сонним. Але сон не ніс із собою спочинку. Уві сні він інтенсивно займався магією, рукопашним боєм, лікарською справою і... кулінарією, яка вважалася пріоритетним напрямом у його сонних кошмарах. І так тривало цілих дванадцять років. Дванадцять років він втомлювався так, ніби ці заняття та тренування були реальними. Але все ж таки знають – чого тільки не насниться лінивому увальню? Нікобар теж так вважав і нікому не розповідав про свої сна.