Ні, ви тільки не подумайте, я не алкоголік. Просто я як би росіянин, а будь-який росіянин їсть горілку (розведений спирт) склянками. Ось ми й авторитетно скуштували і, прокинувшись із похмелу, я зрозумів, що п'яна десь нагулявся приблизно на 300 років у минуле. Чи не винен я, так вийшло! Ставши попаданцем і опинившись у тілі сина боярського (дрібного дворянина тобто) Дмитра Кістеньова я відразу зрозумів, попередньо проливши по собі грішного, що, по-перше, я потрапив в епоху радикальних реформ і таких радикальних кар'єр, а по-друге, ніхто за мене цю кар'єру не тягне.