На кордон, до табору торговця Євлампія, приповзає людина. Чи не мешканець, але кидати не можна, Зона цього не любить. Правда і няньчитися з ним не стали. Виживе, значить буде винен, а не виживе... Вижив, але нічого не пам'ятає. На вигляд прозвали Похмурим. Ну що, Похмурий? Давай сплачуй борги! І дав! У першій же вилазці став братом командира групи і з лишком повернув борг Євлампію. А якщо борги не тримають, то можна йти до Зони. Там забув, там і треба згадувати. Через натовський блокпост пройшов як ніж крізь олію. Жоден м'яз не здригнувся, а совість, так навіть не ворухнулася. Не ваша це земля, а отже й сидіти повинні по периметру. Увійшов у Зону і зашелестіло в Зоні, завирувало, захвилювалося. Щось прийде! Чи мислима справа: новачок широко йде, не ховається. За собою залишає трупи ворогів та натовпу друзів. За кілька днів Зона стала на вуха. Почалася небувальщина. Хімера не зачепила пораненого Сталкера, бійці "боргу" пропустили через блокпост Чорнобильського собаку, Хантер від хабарі відмовився. Та хіба все перечитаєш! Його дізнаються навіть ті, хто ніколи не бачив. Словесний портрет у Зоні краще за фотографію. Хто ти, Похмурий? А у відповідь, сумне, "Не знаю". Але пам'ять почала повертатися, а разом із нею прийшла мета життя. І раптом він зник. Ніхто не знає, де він. Маячне повідомлення від химери на КПК піднімає сталкерів-одинаків. Швидше, хлопці, треба допомогти. Не встигли, але таки допомогли. Тепер головне, щоби його живим знайти. Якщо живий, то Болотяний док на ноги поставить. Усі обшукали, усі перерили. Де ти, брате? З дядьками пішов. Хто це сказав? Хімера Крихітки. Пішов і все? Ні, сказав, що в Росток прийде. Все, хлопці! Шабаш! Все в Росток! Якщо Похмурий сказав, що прийде, то він точно прийде. А до речі, що за дядьки? Так прості дядьки: Чорний Сталкер, Провідник, Сімецький та Болотний лікар. Це ж легенди Зони! А Похмурий хто?