Перед вами продовження збірки казок «Диковини» — повість «Білий Вовк». Це книга про перші дні села Висоцьке, про те, як давним-давно російські люди, що припливли з Півночі, заснували поселення серед непрохідного лісу, яким тоді була оточена Річка. як «Диковини». Головний герой тут — не одна людина, а всі мешканці села, маленький народ, котрий кілька століть жив на одному місці і крок за кроком відвойовував у лісу шматки орної землі. Десь далеко у столиці змінювалися уряди, князі та царі. Країною прокочувалися орди завойовників, на околицях піднімалися повстання. У монастирях писалися вчені книги, у містах робилися відкриття, на майданах кипіли пристрасті смути та розколу. Але у Висоцькому, загубленому серед величезної російської рівнини, серед вікових лісів і повільних туманних рік, час тяглося повільно. Усі світові події лише віддаленим луною відгукувалися у житті селян. Жителі села стояли спиною до єдиної стежки, яка вела до рязанського тракту: їхні обличчя були звернені в інший бік, до синьо-зеленої кромки лісу. Ліс годував і зігрівав селянина, але ж він був загадковим і ворожим місцем. Люди вдивлялися в темряву за деревами, намагалися розгадати сенс шуму гілок і скрипу стовбурів, зрозуміти пташині голоси і звіряче виття, прочитати знаки на землі, у воді та на небі. Чур із зберігачем лісу. Ми розповімо, як нащадки Чура порушили цей договір і що з цього вийшло. Дія книги розгортається в одну особливо холодну та снігову зиму, коли вирішувалася доля Висоцького, тієї самої зими, наприкінці якої ліс відступив і людина стала повновладним господарем навколишніх місць.