Для літератури епохи Середньовіччя поняття жанру є не лише основним, втім, як і для будь-якої іншої епохи, але, можливо, — найбільш універсальним та всеосяжним. Відчуття самозамкненості жанру було тоді настільки сильним, настільки все визначало у творі, що виходи за межі жанрових параметрів були не просто рідкісні, але найсильнішою маркованою. Як писав В. Жирмунський, в цікаву для нас епоху «зміна літературних течій представлена як послідовність літературних жанрів. У межах панівних жанрів замкнута індивідуальна творчість; жанр є вираженням не індивідуально-своєрідного, а соціально-типового світогляду та стилю». Хоча цілком очевидно, що жанри в умовах Середніх віків не змінюють один одного буквально, а лише, виникаючи, стають поруч із старішими і часом ґрунтовно тіснять їх, самодостатність жанру тут підкреслена виключно точно. Далі В. М. Жирмунський серед домінуючих жанрів епохи називає героїчний епос і лицарський роман. Так, їм дійсно належало чільне місце, хоча оповідальна література цими двома жанрами зовсім не обмежувалася. Принаймні в літературі французької, якою нам і належить займатися. ЗМІСТ. Д. Михайлів. Введення 3М. Л. Андрєєв. Коммін та Мак'явеллі. До проблеми семантичних кордонів Відродження 32Р. І. Хлодовський. Лоренцо Медічі між Джованні Боккаччо та Нікколо Мак'явеллі. Трансформації одного новелістичного сюжету 52А. Д. Михайлів. Питання типології європейської новели XV ст. 112І. Стаф. Книгодрукування та народна література у Франції XV століття 133А. В. Топорова. Феномен Савонароли (1452–1498) 172 Жан Дюфурне (Париж:). Деякі відмінні риси покоління короля Людовіка ХІ (Переклад з французької Є. В. Гвоздєвої за участю М. Соколової) 189А. Б. Можаєва. Алегоризм Хуана де Мени 222К. О. Чекалов. Антуан де Ла Саль: між вигадкою та істиною 239Н. Б. Карданова. «Грати на лютні і плакати про кохання» (розважальна поезія Італії XV століття) 274Л. В. Євдокимова. Проза та вірші у французьких прозиметрах XV століття 290Покажчик 328