Преподобний Антоній Великий – ранньохристиянський подвижник і пустельник, засновник пустельницького чернецтва народився в коптській сім'ї благородних і багатих батьків, які виховали його в християнській вірі. Святий вже з дитинства відрізнявся винятковим благочестям. За переказами, його батьки померли, коли Антонію було лише двадцять років, залишивши йому турботу про малолітню сестру. Якось під час богослужіння він почув євангельські слова: «Якщо хочеш бути досконалим, іди, продай маєток твій і роздай жебракам, і матимеш скарб на Небі, і йди за Мною» (МФ. 19:21). Прийнявши це як наказ згори, Антоній відмовився від батьківської спадщини, доручив сестру турботам знайомим і став на шлях чернечого подвижництва. З творінь преподобного Антонія до нас дійшли: «Промови його, які трактують християнські чесноти»; «Сім послань до монастирів – про прагнення моральної досконалості та духовної боротьби»; «Правила життя та сповіщення до ченців».