Свою нову книгу, «Музейний роман», уже п'ятнадцяту, Григорій Рязький розглядає як особистий експеримент, як досвід написання роману в незвичайному для себе, літературно-кримінальному, жанрі, що визначається самим автором як «культурний детектив». Тут є таємниця, є злочин, детектив, вірніше, сищиця, є розслідування, є покарання. Але, звичайно, це більше ніж детектив. Відомому московському мистецтвознавцю, фахівцю з російського авангарду, Леву Арсенійовичу Алабіну надходить приємна пропозиція увійти в комісію з обміну знаменитих зборів малюнків майстрів європейського живопису, вивезеного в 1945 році з поваленої Німеччини, на колекцію робіт російських авангардів. викрадену німцями під час війни із провінційних музеїв СРСР. У зв'язку з цим у Музеї живопису та мистецтва, де малюнки зберігалися досі, готується велика виставка, але зненацька музейна доглядачка виявляє, що частина малюнків – підробка. Тоді й починається детектив. Втім, злочинець у ньому приречений заздалегідь, адже доглядачка, яка виявила підробку, має дивовижний дар — вона здатна передбачати майбутнє і спілкується з примарами померлих…