Шістдесятип'ятирічний Конан відправляється в Асгалун на свято Єдіння, взявши з собою малолітніх дочок і не знаючи, що потрапить у розпал заколоту. Справа ускладнюється тим, що його дочки повною мірою успадкували характер батька — хоч і в різних пропорціях (а молодша, від якої втекла вже третя нянька, так і взагалі вилитий вождь Червоношкірих). До того ж шеміти вважають Конана нікчемним безпорадним старим, якого не варто всерйоз побоюватися.