Хтось їде до Гоа відпочити від суєтності, а хтось живе там осілим життям і навіть займається бізнесом. Як наприклад. Ігор Станович, який колись служив в Афганістані, працював на «Російському радіо», володів майонезним заводом, працював у великій нафтовій компанії радником голови з креативних питань. І ось зараз, вже вісім років, як він живе в ГОА зовсім не пустим життям і всього лише на два-три місяці на рік покидає цей райський куточок, щоб не забути, як виглядають російські берізки і зробити собі «щеплення рідним соціумом», щоб уникнути того шкідливого стану душі, коли життя зовсім вже «здається медом». Виїхати можна від довгої зими, від фінансових і політичних проблем, від депресії та агресивності навколишнього соціуму, від шалених перегонів за ідеалами, але свою реальність людина носить у собі, від себе не втечеш. Яку реальність ти собі створиш, у тій і житимеш. Кожен бачить Гоа по-своєму, і в кожного він індивідуальний та унікальний. Хтось вважає його психоделічним, хтось йогівським. хтось оздоровчим, хтось наркоманським. Хтось називає Коктебелем ХХ століття, вважаючи, що саме тут знаходиться енергетичний творчий центр планети.