Коли консультанти з менеджменту, що з'явилися останнім часом, так малюють перспективи праці в майбутньому: якщо машина може робити те саме, що і ви, значить, ваша праця буде автоматизована. Вони переконують бізнесменів і політиків, що всі фахівці, від лікарів до солдатів, виявляться не потрібні, оскільки на їх місце прийде штучний інтелект, що постійно розвивається. А тому пропонується доцільна, на їхню думку, альтернатива: робіть роботів, або вони замінять вас. Але можлива інша ситуація. Практично у всіх сферах життя роботизовані системи можуть підвищити, а чи не знизити цінність праці. Френк Паскуале розповідає, як медсестри, вчителі, дизайнери та інші фахівці можуть співпрацювати з тими, хто розвиває технології, а не служити джерелом даних для комп'ютерних пристроїв, які повинні їх замінити. Така співпраця показує нам той технологічний розвиток, який здатний дати людському суспільству якіснішу охорону здоров'я, освіту та багато іншого, зберігши при цьому осмислену працю. Подібне партнерство демонструє також, що право і регулювання можуть стимулювати загальне процвітання, а не гру з нульовою сумою, в якій люди були б змушені змагатися з машинами. Якою мірою завдання, які раніше виконували люди, варто довірити штучному інтелекту? Що при цьому виграється і що губиться? Що являє собою оптимальне поєднання людських та роботизованих взаємодій? У «Нових законах робототехніки» доводиться, що політики та чиновники не повинні дозволяти корпораціям чи інженерам відповідати на ці питання самотужки. Те, як відбуватиметься автоматизація, і те, кому вона принесе зиск, залежить від тисяч малих рішень, які визначають шлях розвитку штучного інтелекту. Паскуалі пропонує способи демократизації процесу прийняття рішень, що протистоїть його централізації у фірмах, які перед ким не звітують. Книга пропонує оптимістичний шлях формування технологічного прогресу, при якому людські здібності та експертні знання стають незамінним центром інклюзивної економіки. У форматі PDF A4 збережено видавничий макет книги.