«Меніджер підвівся рачки і почав навпомацки шукати у вологій траві меч. Павук, помітивши рух людини, залишив коня, що смикався в конвульсіях, і повільно попрямував у бік беззбройного лицаря. Сер Меніджер позадкував. Тварина наближалася дедалі ближче. Вже відчувалося її смердюче дихання, від якого до горла лицаря підкотилася нудота. Сер Меніджер продовжував відповзати, поки не відчув, як спина вперлася в товстий, покритий наростами стовбур в'яза. Павук ніби зрозумів, що людина в пастці і на мить зупинилася. Менеджер сильніше утиснувся спиною в стовбур дерева. Хруснула гілка. Тієї ж секунди павук, піднявши передні лапи, кинувся на лицаря…»