Безжиттєва планета безмовно дивилася на мене німими поглядами величезних кратерів, які були страшним нагадуванням про силу зброї, що колись обрушилася на цей світ. Вона була мертва, але водночас жива. Люди давно покинули цей світ, залишивши його на уподобання піратам та пограбування зграйкам мародерів. Але й вони не затрималися тут надовго, зметені у відкритий космос вогненною мітлою об'єднаного Імперського флоту. Я дивився вниз, на землю, куди незабаром ступлять підошви моїх чобіт, навіть не підозрюючи, як цей розвідувальний рейд змінить моє життя, розділивши його на «до» і «після». У химерних, широких завихреннях останніх слідів атмосфери, я ще не бачив тієї бурі, що пронесеться по всьому світу через роки після того, як стулка аппарелі розкриється, впустивши в десантний модуль потоки темно-червоного світла і випустивши нас. Я ще нічого не знав. Та й не міг знати. Я Гліб Кошин, колишній офіцер Імперського флоту, і це моя історія…