У період з XVIII по XXI століття ставлення до самотності змінювалося не раз: у ньому бачили то джерело блаженства і самопізнання, то небезпечну патологію, а в останні десятиліття в деяких країнах стали з тривогою говорити про «епідемію самотності». Щоб зрозуміти історичні передумови цього соціального феномену, історик Девід Вінсент пропонує поглянути на нього з культурної та соціологічної точок зору. Що таке самотність і чим вона відрізняється від усамітнення? Як церковні та державні інституції намагалися взяти його під свій контроль? Яку роль у формуванні нових уявлень про самотність зіграли секуляризація суспільства та урбанізація? Книга знайомить з історією багатьох місць і практик добровільної та вимушеної усамітнення – від монастирів до одиночних камер, від навколосвітніх плавань поодинці до замкнутих «бульбашок», в які сьогодні занурюють людину смартфони та навушники… Девід Вінсент – історик, PhD, викладає у Відкритому університеті (OU) та університеті Кіла.