«Кімнатка з фотографіями була якась бездонна. Хоча сонце било прямими променями і вікна були відчинені — наприкінці кімнати панувала густа напівтемрява. І тут, у напівтемряві, починалися каверзи: у багетних рамах були виставлені гігантські фотографії жінок у натуральну величину. І чи то через неясність світла, чи то через розміри, але здавалося, ніби в рамах стоять аж ніяк не фотографії, а щонайменше натуральні жінки. Таке було це помешкання, залите полуденним сонцем. Русоволосий, ясноокий, рум'яний, моложавий, але якось ненадійно моложавий…»