Все, що представляє якусь вагому, справжню цінність, приходить не через сенс, не через осмислення, а через тоншу Суть, невимовну в словах і сенсах. Подолання смислового порога і є початком Світла - невимовного, потаємного стану за межами двоїстості розуму і всього пізнаваного. Слова не мають особливого сенсу, адже без його втрати немає місця для роботи Духа — перетворюючого Світла Любові, в якому все стає зовсім іншим, подібно до того, як перетворюється світ на світанку:)