«…Стоп. А якщо я копія і маю? У мавпяче, припустимо, тілі? Та ну, не може бути. Хоча… здалося чи ні, ніби пальці пройшлися волохатим покривом замість гладкої шкіри? Чорт-те що мерехтить. Відкладемо версію як малоймовірну. І закінчуємо морочитися, працюємо. У стіну повинна бути вмонтована така маленька штука - для персоналу, випадково замкненого. Співробітнички у нас роззяві ті ще, убезпечилися потай від начальства. Ага, намацала. Натиснула строго певним чином. І скрючилася від світла, що хлинуло. Дуренька, оченята прикривати треба! Але встигла розгледіти: ніяка я не мавпа. Звичайна жінка. Напевно, щось пішло не так під час процедури…»