– Одружишся? Отже, я вільна? – питаю я, намагаючись не видати свого болю. – Чи вільна? Чого б це? - хмикає Халід, продовжуючи сканувати мене поглядом. - Навпаки, ти переїжджаєш сюди. Після весілля у мене не буде часу на ці «побачення», мені потрібно, щоб ти була тут у будь-який момент, як мені знадобишся. — Але ж ти одружишся! - намагаюся звернутися до його розуму, але мажор не хоче нічого слухати. Для нього, як завжди, на першому місці його хотілки, і начхати йому на те, що своїми діями він може когось поранити. — І що? Одружуся і одружуся. Це нічого не змінює. Ти винна мені, Ніка, і, поки не розплатишся, ні про яку свободу не може бути й мови.