Повітря Анжара пах навесні. Раніше Альвар Граймс, пропалений цинік, цього не помічав. Але сьогодні, струшуючи з долонь уламки флакона з «Жетемією», почав бачити більше. Відчувати… інакше. Любовне зілля Граймс випив випадково. І знав, що до ранку воно зведе його з розуму, спалить дотла... Агонія вже починалася, але він пообіцяв собі, що боротиметься до кінця. Бо чудово знав, куди заведуть його бажання.