— А я на менше не згоден! — цедить він, нахиляючись надто низько і забираючи в нас останнє повітря. Мені б боятися цей гуркітливий голос, ці блискучі сині очі ... Наші губи стикаються, і мене накривають з голови до ніг мурашки. Така рідна магія, така трепетна, іскрами пробігається шкірою. Наш перший поцілунок і, здається, останній. Тому що мені не можна прив'язуватися до нього, не можна хотіти залишитися в цьому світі. — Відпусти, — шепочу я, стримуючи сльози.