«Рейчел Вуд сиділа на задньому сидінні їхнього старенького сімейного мікроавтобуса і проклинала життя. Праворуч розташувався її молодший брат Марк, а ліворуч – старша сестра Сара, яка голосно підспівувала якійсь попсовій пісні, що грає в неї в навушниках. Коли батько Рейчел увімкнув поворотник і згорнув з шосе, Рейчел зробила глибокий вдих, на мить затримала подих і нарешті голосно видихнула. Вона насилу могла повірити, що її сім'я все-таки вирішила переїхати. Саме тоді, коли вона в десятому класі! Що, якщо у неї не з'явиться друзів у новій школі? Що, якщо її дратуватимуть? Що, якщо вона не впишеться в компанію або її одяг виглядатиме дивно? Вона боялася, що її сестра жартуватиме з неї перед усіма, боялася, що їй доведеться соромитися брата. Що там говорити, вона соромилася навіть своїх батьків, надто дбайливих і завзятих!..»