Весна, сонечко пригріває, сніг тане, і знову кохання стукає в серце. "Ні ні та ні! Жодних почуттів, коли треба працювати»,— переконує себе приватний детектив Тетяна Іванова. Але як встояти, коли принц із казки ось він, поряд, дивиться ласкаво і дарує квіти. Адже вона жінка, і ніщо жіноче їй не чуже... От тільки не була б вона найкращим детективом міста, якби слухалася лише того, що говорить серце. І хіба може вона думати про себе, коли син клієнтки, чистий наївний юнак, звинувачений у звірячому вбивстві, якого не чинив. І нехай докази вказують на нього, Тетяна Іванова знайде того, хто заради користі так його підставив. А кохання… Може, це й не кохання зовсім? Та й весна ця не остання…