Вічна Попелюшка, або Красивим жити не заборониш Кажуть, не народись красивою, а народись щасливою… У Женьки Ярославської немає ні того, ні іншого. Вона сирота. Живе у дядька і працює у його ж фірмі секретаркою за їжу та дах. Навколо блукають череди гарних чоловіків, але ніхто не звертає на неї уваги. Загалом, життя у Женьки – повна безнадія… І тут раптом з'явилося світло наприкінці тунелю – зник її брат і начальник Ян Ярославський, і якщо Женька його знайде, то вихопить нагороду, двадцять тисяч зелених! Пошуки брата наводять секретарку та її приятеля Веньку Лаптєва до салону відеопрокату. Але і тут друзям не щастить – після розмови про Яну власник прокату наклав на себе руки. І Женя вирішує розбитися в коржик, але дізнатися, що за таємні справи творяться в цьому дивному містечку. Він раптом у нападі пристрасті витяг її на балкон і поцілував. Цієї миті Міла побачила мужика в чорних колготках на морді. Він двічі вистрілив у неї, але промазав. Алік нічого не помітив – адже пістолет був із глушником! Повернувшись додому, в під'їзді Міла познайомилася з Костянтином Глибоковим, який назвався приватним детективом. Дід братів Глибокових винайшов наркотик-невидимку, продав комусь його склад, і тут діда вихопив удар. Клієнт залишив йому телефон для контактів, по ньому брати вийшли на Мілу і винайняли квартиру прямо над нею. Брати в курсі всіх подій у її житті, але, як і вона, не розуміють, чим і кому вона заважає? Міла з завзятістю маніяка починає розслідування і… діходить висновку, що всі мужики – поганки…