«…Смерть брата стала для мене ударом, що начисто вибив з-під ніг ґрунт. Андрій старший за мене на два роки, я з дитинства звикла, що він є на білому світі. Якби не брат, я померла б від горя після смерті мами п'ять років тому, і нехай у дорослому житті ми рідко бачилися і мало відверті, але Андрюха багато важив для мене. А тепер я цілковита сирота. Щоправда, десь є наш з Андрієм батько, але де він і взагалі чи живий, я не знала. Та й знати не хотіла. Про обставини вбивства Андрія ми дізналися мало. Він сам відчинив злочинцеві двері, слідів бою, крім перевернутого стільця, не знайшлося. Дружина брата Таня сказала, що нічого з речей не пропало, гроші теж залишилися не зворушеними. Відбитки пальців злочинець ретельно витер перед відходом. Значить, він не взяв нічого з речей не тому, що його налякали і довелося поквапитися, щоб утекти. Злочинець приходив з однією метою – вбити Андрія. Як вважали детективи, вбивця раптово накинувся на брата, коли той повернувся спиною і задушив його заздалегідь приготованою мотузкою. Міліція шукала вбивцю, але поки що безрезультатно…»