— Ну і? — хитро посміхнувшись, запитав Гриця,— ти запросив мене, щоб похвалитися? — А то, — хмикнув Семен, — рибка в мене на гачку. Але знаєш, вона мені подобається. Така відкрита та наївна дівчинка. Навіть шкода її було дурити. — Давай вгадаю, — сказав Гриша, спостерігаючи, як офіціантка розставляє чашки з кавою та тістечками, — ти розповів їй казку про нещасного, нікому не потрібного й самотнього багатія Сьомочку, якого ніхто не любить? А дівчисько, розвішавши вуха, одразу перейнялося до тебе симпатією? — Не зовсім, — уточнив Семен, насолоджуючись смаком ароматної кави, — довелося пообіцяти їй платити за її навчання в шаразі Афанасьєва. Але мені це діло ні копійки не коштувало. Наш дорогий Темочка з радістю прийняв мою Альбіну безкоштовно, варто було йому нагадати про парочку його брудних справ.