Найменш вивчений з давньогрецьких любовних романів, що збереглися, «Повість про Габрокома і Анті» Ксенофонта Ефеського, — свідома алегорія, розрахована на поширене на той час коло читачів. З одного боку, це дозволяє автору дійти узагальнення, що стосуються зв'язку пізньоелліністичної літератури з грецькою філософією та міфологією, з платонізмом та орфізмом. З іншого боку, роман Ксенофонта виявляється однією з ілюстрацій принципів алегоричної поетики, загальної для багатьох творів близькосхідної, античної, середньовічної та новоєвропейської літератури.