Друга книга з циклу ЖнецВот і починається те, про що я говорив (цікавіше, ніж у першій). На мій суб'єктивний погляд вийшло непогано, хоча я часто перечитую те, що сам написав і думаю: - Ну, хрень же. Хах, припускаю, багато авторів страждають подібними речами. Посилання на першу книгу: Пафосний опис. Блукаючи лісом, попутно намагаючись втекти від погоні в особі середньовічних скінхедів, Зен знаходить собі раптового попутника. Той не особливо балакучий, але дуже цікавий. Потім відбувається раптова зустріч із НІЙ… Але це ще не все. Згадуючи жахливих тварин, які траплялися головному герою, йому шалено захотілося повернутися в минуле, тому що нинішні монстри змушують ховатися і стримувати стукіт серця, сподіваючись не бути з'їденим.