Є люди, які йдуть по життю легко – без роздумів та жалю. Вони, наче вітер, вриваються у ваше життя і, перевернувши його, йдуть геть, залишаючи відчинені вікна і фіранки, що тремтять від протягів. З такою людиною і звела доля Машу. Вона віддала йому своє кохання, не знаючи, що за його променистою усмішкою таїться не тільки віковий холод, а й дещо страшніше. Те, що приведе її на край загибелі і змусить глянути у вічі смерті.