Середина літа. Канікули. Ванька Малкін запропонував провітритися завтра на рибалці. Усі погодились. Чому б не покататися до річки і не провести день із задоволенням! Без вуличної метушні, забувши про годинники та мобільники. Сидіння в місті набридло, спека виснажила. Окресліло бити байдики на розжареному асфальті, стріляти очима по дівчатах, мляво спостерігати, як у міській маєті, ховаючись від променів сонця, забивається в душну тінь публіка. Спека як у пеклі, аби тільки сидіти по вуха у воді. Розслабитися на березі, розм'якнути від задоволення, а потім зловити на гачок рибку і зварити на вогнищі вуху, посьорбати з апетитом, щоб за вухами тріщало. Слинки у всіх потекли, і в мізках закипіло від передчуття гарного відпочинку на природі.