- Відпусти мене, - тихо, але твердо вимагає вона. - Ти переплутав. Мої пальці розтискаються, зісковзують з її голих плечей. Переплутав? Неможливо. Навіщо вона так каже? - Гей, хлопче, - долинає крізь пелену дурману інший голос. - Ти справді дізнався. Мою подругу звуть інакше. Ні. Це вона. Вона! Точно знаю. Бачу. Відчуваю. Все нутро дибки встає. Я цю дівчинку ні з ким і ніколи не переплутаю. Тільки одна заковика. Вона ж померла, просто на моїх руках спливла кров'ю. Рівно рік тому.