«У деякому будинку, в деякій квартирі є тиха комора. Стоїть у тій коморі стара однодверна шафа. Йому років сто, а може, трохи більше. Спрацьовано шафу з темного мореного дуба. Сам весь міцний і величезний, немов чарівний велетень. Ніхто з домашніх уже й не пам'ятав, звідки він узявся. Чи то дідусь його купив, чи то дідусь дідуся. Всі звали його на старовинний манер, шанобливо і з великої літери: Пане Шкап, а не просто шафа, як говорять зараз. І лише одна тамтешня господиня мама Драгомила на стару шафу дивилася сердито...»