Кістяний панцир Нуаркха покритий тріщинами, під ним болять старі рани. Йому настав час змусити себе відпочити, і подорож мальовничими небесними островами здається прекрасною ідеєю. Тільки у Прокляття на одноокого бродягу інші плани. Воно стягує Нуаркха під хмари — у розпечене попелясте місто, яке мучить спрага і ненависть. Там у повітрі витає гарячий пил та відчуття неминучого року. Але кожен шрам Нуаркха — нагадування про пережиту колотнечу, він давно вміє звертати катастрофи собі на користь.