Вибраний, пападанець, добрий король, захований у дитинстві від ворогів і покликаний врятувати країну, коли пробив його годину. Штампи, штампи, штампи, самоцвіти вічних сюжетів, затоптані стадами епігонів, немов сходинки храму — підошвами пустих туристів. У ноосфері, де добро давно вже навіть не з кулаками, а з мечем і магією, бластером і водневою бомбою, де позитивний герой — давно не ходячий рупор чеснот, білий, нудний, нудотний, як грудка в манній каші, а бравий молодець, що встигає вдарити чи вистрілити першим, немає місця роману про праведника. Він нудний, благополучний хлопчик із доброї родини, недоросль і недоучка? Він смішний, Іванко-дурник, що заводить мирні бесіди з демонами і драконами? Він безглуздий, білий воїн, що не вміє їздити верхи, озброєний посмішкою, шоколадкою та аспірином? Кому він потрібен у пеклі, де весело пилять відкат,— наївно гола душа серед душ, одягнених у обладунки? І що він може, один проти згуртованого пекла? Тільки благородно загинути? Ви вже вирішили? Але зачекайте опускати пальці, поважна публіка. За редакцією та з анотацією М. Рівної.