«У 1613 року, в то саме час, коли Росія готувалася з честю вийти зі труднощів, створених несприятливими умовами Смутної епохи, – в Лондоні, в один з дощових зимових днів, помічалося на вулицях яке посилено. Цілі натовпи найрізноманітнішого люду поспішно і жваво йшли по тому напряму, куди повільно повзли, гуркотіючи і стукаючи, величезні, незграбні колими знаті, запряжені четвернею білих коней, покритих яскравими попонами. То і справа лунають гучні, наказові голоси скороходів, що розчищають місце для екіпажу леді. Група офіцерів, виблискуючи полірованою сталлю своїх кірас, прямує по сторонах і позаду, верхи на важких андалузьких конях…»