«Природна історія» (лат. Naturalis Historia, Historia Naturalis або Naturae Historiae) - складена приблизно в 77 році н. е. Плінієм Старшим і присвячена римському імператору Титу енциклопедія природних та штучних предметів та явищ. Послужила прообразом всіх наступних європейських енциклопедій щодо обсягу, цитування авторів тих чи інших тверджень і наявності покажчика змісту. Це єдина робота Плінія, що збереглася, і чи не найдовший текст латиною античного періоду.

Пліній Старший (23/24-79) - римський письменник і вчений. З його праць збереглося лише «Природознавство» (поширений переклад – «Природна історія») у 37 книгах, що є енциклопедичним описом усієї природи. Пліній приділяє велику увагу використанню природи людиною, у тому числі матеріалів для мистецтва, у зв'язку з чим повідомляє багато відомостей про мистецтво, що містяться, головним чином, в книгах XXXIII-XXXVII, присвячених металам і мінералам. Ці розділи про мистецтво, як образотворче, так і прикладне (скульптура в бронзі та мармурі, живопис, ліплення, карбування, різьблення, а також архітектурні пам'ятки тощо), є короткими нарисами історії античного мистецтва від зародження до часу Плінія. За словами А.Ф. Лосєва, «без Плінія ми були б зовсім не в змозі писати історію античного мистецтва, так як різноманітний речовий матеріал, що дійде до нас, залишився б цілком у хаотичному вигляді». Пліній говорить про мистецтво.