Володимир Сорокін — один із найяскравіших представників російського постмодернізму, тексти якого часто викликають бурхливу читацьку та критичну реакцію через велику кількість обідньої лексики, сцен сексу та насильства. У своїй монографії німецький русист Дірк Уффельманн вперше аналізує всі основні твори Володимира Сорокіна — від «Черги» та «Романа» до «Завірюхи» та «Телурії». Автор показує, як, черпаючи сюжети з російської класики XIX століття та соцреалізму, звертаючись до популярної культури та націоналістичної риторики, Сорокін залишається вірним установці на розщеплення чужих дискурсів. Автор комплексно підходить до еволюції листа Сорокіна — колись «стриманої молодої людини», яка вразила коло концептуалістів «нечуваною наругою над радянськими естетичними нормами», згодом — скандального автора, чиї книги кидала в пінопластовий унітаз прокремлівська молодь провидцем.Дірк Уффельманн - професор Інституту славістики Гісенського університету ім. Юстуса Лібіха.