Попадане класичний валиться в минуле, про яке знає все. Його шлях буде яскравим і успішним, дівчата легкі вдачею і гарні собою. Герой мого роману не герой, та ще й потрапив на 45 років уперед, а чи не назад? Що він може, кому він потрібний? Чи легко вижити не відміннику і не спортсмену, а комсомольцю в «прекрасному далеку», у нашому з вами часі? Я не впевнений ... Від автора: Хотів написати щось серйозне про нас. Хоча, якщо про нас, то краще не треба всерйоз. Краще знову стіб та жарти, але й вони не завжди рятують від суворої прози життя. Щодо розвитку сюжету — потраплятиме громадянин довго і зі смаком. А потім з'ясується, що всі роялі давно вивезені з лісопаркової зони… «Балалайками цікавитеся, товаришу? Інших інструментів для вас автор не запас».