«Франческа да-Ріміні так розповідає у „Божественній комедії“ про любов до Паоло, про смерть:–  Якось ми читали історію Ланчелота, удвох і безтурботно. Один рядок нас занапастив! Коли ми прочитали, як цей пристрасний коханець покрив поцілунком усмішку на вустах, які він любив, той, кого навіть тут ніколи не розлучать зі мною, весь тремтячи, припав поцілунком до моїх уст. Книга і той, хто її написав, були нашими могильниками, і цього дня ми більше не читали…»