Описуючи одні й самі визначні пам'ятки, кожен спостерігач здійснює подорож углиб себе, а сама Венеція, з її каналами, мостами, церквами і палацами, виявляється лише ключем до себе. Мені подобається автор-герой цієї книги, який каже: «У просторі загальної пам'яті я знайшов власний коридор…» Проходячи слідом за автором, крок за кроком, поворот за поворотом, минаючи пейзажі, розглядаючи деталі інтер'єрів, поринаєш в історію культури, і ця подорож хоч і не замінює особистого перебування в унікальному місті, але відкриває величезну культурну перспективу, яку так важко розглянути квапливому туристові, який оглядає Венецію у триденний термін.