У Писанні, згідно з Писанням, ми знаходимо вчення про поневіряння (Правосл. Сповід., ч. 2, відп. Навп. 25). Сутність вчення про поневіряння викладає свт. Кирило Олександрійський у слові "Про вихід душі". Поневіряння – це неминучий шлях, яким здійснюють свій перехід від тимчасового земного життя до вічного жереба усі душі людські, як злі, так і добрі. На поневіряннях душа в присутності Ангелів і демонів, але й перед оком всевидящого Судді Бога, випробовується у всіх справах, словах та помислах. Душі добрі, виправдані на поневіряннях, підносяться Ангелами в райські обителі для припинення вічного блаженства, а душі грішні, затримані на тому чи іншому поневірянні, тягнуться демонами в їхні похмурі обителі для припинення вічної муки. людською душею невидимо Самим Господом через Своїх Ангелів, допускаючи до того і злих митарів-викривачів – демонів. У житії преп. Василя Нового розповідається, що учневі його – преп. Григорію були детально відкриті у баченні як обставини смертної години, так і ходіння по поневірянням преп. Феодори (пам'ять 8 груд.). Тут докладно обчислюються 20 поневірянь. Уважне ознайомлення з поневіряннями корисне для більш ретельної підготовки до сповіді, випробування своєї совісті, набуття покаянного настрою.