«У номері вже було темно, але те, що він розгледів у напівтемряві, шокувало його: на підлозі між спальнею і вітальнею лежала жінка, і з правого боку її голови розтеклася темна калюжа. Поруч із головою жінки валялася якась баночка, Аркадій передбачливо не став брати її до рук. Він відійшов від жінки, увімкнув світло і, здригнувшись, упустив статуетку Леніна, яку продовжував стискати в руці, собі на ногу. Болю він навіть не відчув, больові рецептори розгублено відмовилися виконувати свої обов'язки, а мозок посилено намагався зрозуміти, з чим йому ідентифікувати картину, що постала перед ним. Справа в тому, що калюжа у голови нещасної виявилася не червоного, а зеленого кольору».