Я вирішив спробувати свої сили в популярному нині розділі фантастики про «попаданців», вразивши твори деяких авторів Самвидаву. Мій опус можна зарахувати до розряду «фанфіків». Але мені захотілося спробувати уникнути значних «роялів». Згадав себе у 1978 році і уявив, а що б я зміг зробити для себе, своїх близьких та країни не маючи нічого, окрім пам'яті, знань та навичок зі свого майбутнього. При цьому з огляду на те, що пам'ять звичайної людини не досконала. Еротичні сцени я включив у твір, тому що у своїй юності бачив і чув і не таке. Скільки дівчаток втратили цноту в сараях, під'їздах, горищах і підвалах і не від одного ґвалтівника?