Господь їй дав талант. Але не сказав, як їм розпорядитися Естер Елькінд (23.3.1985 - 14.1.2007) Читачка - відгукуючись на розповідь Естер: - Дуже кльово! Читала не поспіль ... мені так більше подобається ... але чим далі читаю, тим більше хочеться поставити безглузде питання, що не має прямого відношення до творчості: Вам дійсно 21 рік? Естер: - Так, мені дійсно 21 рік! Це не безглузде питання! Мені його дуже часто задають! Приміряла порочні маски і заворожено заглядала в прірву: а що - т а м? Любила епатаж, у своєму фотоальбомі виставляла власні ню. Азартно тусувалася, залишаючись самотньою в натовпі. І в літературу йшла, як у запій - з кінцями. Будь-який психолог скаже, що в дівчині дрімав ген самогубства. Зрештою своїм життям Естер розпорядилася сама. Безбожно розпорядилася. У листопаді 2005-го Естер відкрила журнал у ЖЖ. Плодити безліч френдів не намагалася - задовольнялася десятком друзів, які її розуміли. Нечисленні записи у щоденнику – ті самі тексти, що перетікають на літературний сайт і назад. Куди більше коментів на сайті ПРОЗА. Рутам у Естер вже був свій читач. Вона залишила нам талановитий лист, в якому є блискітки справжньої прози. Почитайте – не розмірковуючи, подобається це чи ні – там дістає і майстерності, і натхнення, а більше – щирої сповідальності, без чого нема справжньої літератури.