Гектор Х'ю Манро (англ. Hector Hugh Munro, псевдонім Сакі (англ. Saki), 18 грудня 1870, Акьяб - 13 листопада 1916, битва на Соммі, поблизу Бомон-Амеля) - англійський письменник і журналіст. Псевдонім «Сакі» мовою фарсі означає «виночерпий» і «кравчий», швидше за все, запозичений з поезії Омара Хайяма. наглядом двох своїх тіток (в оповіданнях Саки тітоньки різних персонажів — вельми мерзенні та неприємні, скажімо навіть, огидні особи). Хлопчик вирізнявся рідкісною хворобливістю, в середній класичній школі провчився дуже недовго, після відставки батька-полковника разом з ним та молодшою сестрою шість років мандрував Європою (Франція, Німеччина, Швейцарія). Спостереження, досвід спілкування з багатьма людьми, набуті в ці роки, стали згодом основою багатьох його творів. У віці 22 років Сакі повернувся до Бірми, прожив там більше року, намагався служити в поліції, але за станом здоров'я був змушений повернутися до Англії. Протягом трьох років він працював над книгою «Становлення Російської Імперії» (вийшла в 1900). Якщо зараз для «островітян» Росія — екзотична країна — малозрозуміла, загадкова, загрозлива, то 100 років тому такий літературний старт був чимось надзвичайно незвичайним та екстравагантним. Тоді ж Манро розпочинає журналістську кар'єру (газетні памфлети, що склали книгу «Аліса у Вестмінстері» — 1900 рік). Перші книги були видані під справжнім ім'ям письменника, хоча пародії на Хайяма він у тому ж році вперше надрукував під псевдонімом Саки. У 1903 р. Сакі стає спеціальним кореспондентом газети «Морнінг пост», висвітлює військові дії на Балканах, потім перебирається до Варшави, звідки 8 вересня 1904 р. приїжджає до Петербурга, де проводить майже три роки (у тому ж року було видано першу збірку оповідань письменника «Реджинальд»). Саки швидко вивчив російську мову, його кореспонденції знайомили англійців з подіями революції 1905 р., точно і неупереджено інформували про стан справ та настрої в Російській імперії (назвемо лише статтю «Вчора був чорний день Росії» — про розстріл демонстрації робітників 9 січня 1905 р. ). В одній із статей про російські справи Сакі проникливо зауважив: «У цій країні хуліган і задирака користується величезною свободою, бо громадська думка, наскільки б дуже воно йому не противилося, рідко переростає у суспільну протидію... Надзвичайні обставини тому й відбуваються так часто в цій країні, що на них дивляться як на витівки зіпсованої дитини». Господи, начебто це написано сьогодні... «Російські» враження Саки лягли в основу збірки оповідань «Реджинальд в Росії» (1910 р.) та новели «Старовинне місто Псков» (видана посмертно в 1924 р.). У розповіді, що дала назву збірнику, Сакі наводить слова російської княгині: «За нашої системи правління все неправильно... Бюрократи думають тільки про свої кишені, людей всюди експлуатують і грабують, а керують повсюдно погано». Після Росії Сакі кілька років прожив у Парижі , потім повернувся до Лондона, цілком віддавшись письменницькій роботі (1911 р. він видав знамениту збірку оповідань «Літописи Кловіса»). У віці 44 років, випустивши у світ книгу «Тварини і не тільки вони», відмовившись від офіцерського звання, від штабної посади перекладача, Сакі у званні молодшого сержанта добровольцем пішов на фронт. Після закінчення першої світової війни він мріяв, купивши землю, оселитися у Сибіру. Сподіванням не судилося збутися: 14 листопада 1916 р. письменник загинув у Франції від кульового поранення в голову. Закінчилося його земне життя, почалася посмертна (всесвітня) слава.