Через фатальну випадковість до королівських військ високої смертності потрапляє молоденький хлопчина. Він не ставить собі ніяких завдань, навіть завдання вижити не стоїть перед ним. Боже, як болить голова... і куди його везуть? Скрип візкового колеса, здавалося, проникав у душу і вивертав на виворот. Відчувши напад нудоти, він спробував повернути голову вбік і звільнити шлунок. Удар по горлу і крик: "Не блювати!", трохи привели мене до тями. Вчора я пішов трохи погуляти містом і зайшов у якусь дірку, де розговорився з хлопцем. Потім, потім, потім... Потім ми билися... Потім не пам'ятаю...