Єврейське питання ще так і не визріло в Росії. У масовій свідомості російських єврейство не вирізняється, не розпізнається як ворог, як джерело зла, як колорадський жук, як сарана, що знищує національне коріння нашої Вітчизни, інакше б ми не обирали подібних губернаторів, не віддавали голосу антинаціональній думі, не терпіли нав'язаного нам уряду. Але це зовсім не означає, що марні заповіти Серафима Саровського, Іоанна Кронштадського, Іоанна Золотоуста, Іоанна Грозного, Катерини Великої, Олександра III, Миколи II, уроки Достоєвського, Гоголя, Побєдоносцева, які заповідали нам долати заразу. Сьогодні цієї спадщини виявилося недостатньо для прозріння, схаменіння нашого народу, вже й зовсім навченого нинішнім телебаченням читати, зіставляти, аналізувати, думати.