Після аварії моє життя дуже змінилося. Підходжу до дзеркала і довго дивлюся на себе... Риси ті самі, але нема колишньої дівчинки, закоханої в роботу і свого хлопця. Вона залишилася там, на трасі в розбитій машині. Тепер я забуваю про все на світі поруч зі своїм лікарем, ще й тест видав таке, чому життя обіцяє остаточно піти шкереберть. Дурний і марний жест з мого боку. Я майже заміжня пацієнтка, і все туди ж. Заспокоїла власну руку та зобразила серйозність. - Мене звуть Шевченко Руслан Олексійович, я – ваш нейрохірург. Як самопочуття? - Добре. - Скарг ні? - здивувався лікар. - Є. - Які ж? - спитав з нетерпінням, поглядаючи на мене, як на дурню.