Мене звуть… Мене називають Ігорем. Чому називають? Тому що справжнього імені в мене зараз немає, і чи зможу я його повернути? Як я виявився замурованим у недоступній печері на Камчатці – це окрема історія. Той священик мене мало не дістав: викрав справжнє ім'я, увів у магічну пастку… і пішов займатися своїми справами! Ішли століття, я повільно втрачав розум у своїй кам'яній в'язниці, поки не з'явилася раптом кумедна родина. Їм хотілося жити, а мені хотілося звільнитися та повернути своє справжнє ім'я. І смикнуло мене, вищого демона середнього кола, укласти угоду з дитиною? Мій новонабутий господар виявився не по роках розважливим, але не завжди, далеко не завжди! А світ змінився. І десь у ньому, серед багатьох смертних з їхніми неймовірними технологіями, ховається власник мого істинного імені, який і сам не проти зі мною познайомитися, але на своїх умовах! І не будь я демоном, якщо нашу зустріч не зможу обставити якнайцікавіше!