У міру втрати віри в майбутнє та зростання невизначеності в теперішньому зростають політичне значення та суспільна цінність минулого. Поряд із двома магістральними дискурсами – історією та пам'яттю – існує ще третя форма трансмісії та існування минулого в теперішньому. Ірина Сандомирська пропонує для цієї категорії поняття реставрації. її книга досліджує реставрацію як галузь практичної та стратегічної дії, пов'язана державною маніпуляціями над матеріальністю та цінністю конкретних артефактів минулого, а також збагаченням їх символічною та матеріальною цінністю в теперішньому. яку роль уяву та практики реставрації відіграють у створенні національних та імперських ідеологій історії, масових рухів охорони пам'яток та комерціалізації культурної спадщини? які стратегії відтворення бажаного минулого використала, зокрема, радянська реставрація? і в чому полягають нерозв'язні протиріччя між охоронними бажаннями людини сучасності – суб'єкта епохи тотальної деструкції – і минулим, що постійно вислизає від нього? Ірина Сандомирська – професор університету Седертерна, фахівець із радянської культури, кандидат філологічних наук. лауреат премії Андрія Білого за книгу «Блокада у слові. Нариси критичної теорії та біополітики мови».