— Чого тобі треба? — крижаним голосом кидає Дубцов.— Хочу поговорити.— Поговорити? - цедить. - Вийди звідси на фіг. Це чоловіча роздягальня. — Кіре… — Калініна, — каже застережливо. — Вийди, мені треба переодягнутися. Я запізнююся. Запізнюється. Куди?! До тієї білявки?! Розвернувшись, беруся за ручку дверей і видавлюю: — Ясно. Вибач… Я б ніколи не набралася сміливості шукати з ним зустрічі, після того, що зробила, але дві смужки, які пропалюють мою кишеню, не залишили вибору.