Сам спогад про ту ніч був схожий на кошмар, що повторюється. Осінні дерева, голі й гіллясті, чіплялися за неї, коли вона шалено бігла через ліс біля свого будинку. Її серце стукало так голосно, що здавалося, ніби воно зараз вибухне. Озирнувшись назад через плече, вона побачила розпливчасті, незрозумілі постаті, що рухалися крізь туман за нею. Повний місяць світив крізь сухі гілки дерев над головою. Грозові хмари закривали місяць наче вуаллю.